Спокій як особливість і як ризик
Регдол рідко лізе на шафи і майже не дряпає людей. Для квартири й дітей це великий плюс. Мінус у тому, що спокійний кіт мало рухається і довго не показує, що йому погано. Зміни помічають пізно, якщо не дивитися уважно.
Тому для регдола варто мати кілька простих звичок: зважувати раз на місяць, дивитися в лоток, помічати, як кіт ходить у туалет.
Сечовий міхур
Уратні камені формуються в сечовому міхурі і можуть подразнювати його або закупорити сечовивідний канал. Ознаки: кіт часто ходить у лоток і мало мочиться, нявкає під час сечовипускання, у сечі видно кров, він лиже під хвостом. Якщо кіт тужиться, а сечі немає зовсім, це невідкладний стан.
Профілактика стосується води: регдол має пити достатньо. Вологий корм, кілька мисок у різних кімнатах, фонтанчик допомагають. Спеціальний лікувальний корм призначає лише лікар, бо він залежить від типу каменів.
Серце
Як і в мейн-кунів, у регдолів відома мутація, повʼязана з ГКМП. Тест на неї корисний, але не вичерпний. Перед покупкою питайте, чи робили батькам УЗД серця, а не лише генетичний тест.
Шерсть
Шерсть шовковиста, напівдовга, з невеликим підшерстком. Ковтуни зʼявляються рідше, ніж у мейн-кунів, переважно під пахвами й на животі. Колір у кошенят розвивається поступово: вони народжуються майже білими, а остаточне забарвлення зʼявляється з віком.